Fest

Уявіть собі українське слово «тримати». Ми можемо щось тримати в руках, а можемо дотримуватися слова чи утримувати владу. Ми навіть можемо підтримати друга. Відчуваєте, як від простої фізичної дії ми переходимо до абстрактних понять обов’язку, влади та дружби? Німецький корінь Fest поводиться схожим чином, але його вихідна точка — не «тримати», а «міцний, твердий, сталий». Звідси й Festland — «тверда земля», тобто материк. Або Standfestigkeit — буквально «твердість стояння», стійкість. Ідея «твердості» розростається, як кристали солі: щось можна feststellen, тобто «твердо встановити», констатувати факт. А можна когось festnageln — «прибити цвяхами», приперти до стінки неспростовними доказами. Німецька мова любить брати матеріальну властивість, як-от твердість каменю, і будувати з неї цілі поверхи значень — від побутових до юридичних. Так само як наше «тримати» перетворюється на «дотримуватися», німецьке Fest, «твердий», стає основою для Festhalten, «твердого тримання» за принципи чи угоди. Це спільна логіка, що дозволяє мові торкатися і речей, і ідей.