Werk

Серце німецького слова Werk — це праця, дія, творіння. Цікаво, що українське «верстат» — це не його далекий родич з праіндоєвропейської давнини, а пряма, порівняно недавня позичка з німецької «Werkstatt» («майстерня»), що прийшла до нас через ремісничу мову, ймовірно за посередництва польської. Слово не успадковане, а запозичене — і саме це робить його цікавим прикладом того, як тісно ремісничі традиції двох народів перепліталися. Від справжнього ж кореня Werk німецька мова, наче добрий господар, розбудовує ціле обійстя понять. Ось Handwerker — майстер, чия праця (Werk) буквально в його руках (Hand). А його знаряддя — це Handwerkszeug, інструмент (Zeug), що слугує ремеслу. Тут німецька логіка нагадує українську: ми теж маємо «рукоділля» чи «рукопис», де рука — це і причина, і знаряддя. Але німецька йде далі, складаючи з цих цеглинок справжні фортеці. Наприклад, Abwehrbollwerk — це не просто захист, а цілий «оборонний твір», бастіон, зведений проти ворога. Так само і з нематеріальним: звід правил стає Regelwerk, а справа всього життя — Lebenswerk. В українській мові ми б сказали «звід», «дорібок», використовуючи різні корені. А німецька бере один-єдиний Werk і, мов диригент, змушує його грати то партію сокири в руках майстра, то партію симфонії, написаної на схилі літ.