Haus

Німецьке слово Haus та українське «хата» — лише добрі сусіди, а не родичі, хоча обоє сягають прадавнього коріння, що означало «ховати, покривати». Однак інстинкт, за яким обидві мови будують слова, напрочуд схожий. Погляньмо, наприклад, на українське слово «господар». У ньому легко впізнати і «гостя», і «подателя», тобто того, хто дає притулок, хто головує в домі. Німецька мова йде тим самим шляхом, але використовує для цього власні цеглинки. Так, Haushalt — це не просто дім, а вся сукупність справ, якими в ньому «тримають» (halten) лад: від сімейного бюджету до державного. Коли в цьому бюджеті з’являється нестача, німці говорять про Haushaltsloch, тобто «діру» в домі, крізь яку витікають гроші. Звичайний Wohnhaus, житловий будинок, може стати й домом для видовищ, Schauspielhaus, або навіть домом Божим, Gotteshaus. А коли справи кепські, і лікарні закриваються одна за одною, виникає моторошнувате слово Krankenhaussterben — «вмирання лікарень». У всіх цих випадках діє та сама логіка: дім — це не стіни, а простір, де щось відбувається, де тримають порядок або, навпаки, втрачають його.